Приповісті

Розділ: 24

Злим людям не завидуй, | ані бажай їх товариства,
2 бо серце їх міркує про насильство; | їхні уста говорять лише лихо.
3 Дім мудрістю будують | і розумом його скріплюють;
4 знанням сповнюються комори; | всяким дорогим і красним майном.
5 Мудрий чоловік потужний; | муж знання збільшує силу,
6 бо ти розумним міркуванням твою війну вестимеш; | і в багатьох дорадниках - перемога.
7 Для дурня мудрість недосяжна, як коралі: | уст своїх при брамі він не відчинить.
8 Хто намислив зло чинити, | того назвуть провідником лукавства.
9 Дурного думка - гріх; | глузливий - для людей осоружний.
10 Як ти в біді піддався, | то мала сила в тебе.
11 Рятуй тих, що на смерть тягнені, | і від засуджених на страту не відступай.
12 Якщо ти скажеш: “Таж я про це не знав!” | - то хіба той, хто серця важить, не розуміє того, | і той, хто наглядає за тобою, цього не знає? | Хіба він кожному не відплатить за його вчинками?
13 Їж мед мій сину, бо то річ добра, | і крижка меду тобі на смак солодка.
14 Знай же ж, що мудрість для душі твоєї. | Як ти її знайшов - маєш майбутнє, | і надія твоя не пропаде.
15 Не зазіхай на праведника хату | і не пустош місця його спочинку.
16 Бо праведний сім раз упаде й знову встане, | а безбожник спіткнеться в нещасті.
17 Як упаде твій ворог, не веселися; | як він спіткнеться, не тішся серцем,
18 а то Господь побачить і буде йому не довподоби, | і відверне гнів свій від нього.
19 Не гнівайся на лиходіїв;| злим не завидуй,
20 бо для лихого немає майбуття, | світильник злих погасне.
21 Мій сину, Господа й царя страхайся; | з бунтівниками не приставай,
22 бо вмить прийде їхня погибель, | і знищення, що йде від обох, хто передбачить?
23 Це теж від мудрих: | вважати на особу на суді - не годиться.
24 Хто злому каже: “Ти праведний”, | того народ клястиме, люди зненавидять.
25 А тим, що судять справедливо, буде добре, | й на них зійде благословення.
26 Той в уста цілує, | хто щирим словом відповідає.
27 Упорай діла твої зовнішні, | і підготуй своє поле, | а вже потім будуй собі хату!
28 Не свідчи на ближнього безпідставно | і не обманюй своїми устами.
29 Не кажи: “Як він мені вчинив, так я йому вчиню; | відплачу кожному за його вчинками!”
30 Ішов я попри поле ледачого, | ; попри виноградник недоумка;
31 дивлюсь - кропивою позаростало, | і будяками зверху вкрилось, | камінна огорожа його розвалилась!
32 Поглянув я та й узяв собі до серця, | позирнув і взяв ось таку науку:
33 “Ще трохи сну, трохи дрімання; | трохи згорнути руки, щоб спочити, -
34 і твої злидні прийдуть наскоком, | нужда твоя - мов чоловік оружний”.