Приповісті

Розділ: 19

Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, | ніж дурний з нещирими устами.
2 Навіть горливість без знання не добра, | а хто надто поспішає - помилиться.
3 Безумність людини руйнує її долю, | та й ще на Господа вона серцем гнівається.
4 Багатство множить друзів, | а бідного покидає й друг його.
5 Фальшивий свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
6 Багато тих, що запобігають у князя ласки; | кожен друг тому, хто дає гостинці.
7 Убогим всі брати нехтують, | тим більше його друзі віддаляються від нього; | у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, | так само, хто вганяється за чужими справами.
8 Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; | хто розуму пильнує, той знайде добро.
9 Неправдомовний свідок не уникне кари; | хто дихає брехнею, той загине.
10 Не личать дурневі розкоші, | тим менше слузі - панувати над князями.
11 Розважність людини - бути повільним до гніву; | слава її - переступи забувати.
12 Гнів царський - мов рик лева, | а його милість - як роса на рослину.
13 Дурний син - батькові нещастя; | а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.
14 Дім і достатки - то по батьках спадок, | але від Господа розумна жінка.
15 Лінивство глибокий сон наводить; | душа недбала буде голодувати.
16 Хто береже заповідь, той береже себе самого, | а хто словом нехтує, той помре.
17 Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, | і він йому відплатить за його добродійство.
18 Карай твого сина, покіль є надія, | але б'ючи, не бий його до смерти.
19 Вельми гнівливий прийме кару: | бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
20 Слухай пораду й приймай навчання, | щоб стати мудрим наостанку.
21 Багато задумів у серці людини, | але воля Господня - вона встоїться.
22 Плід людини - її милосердя; | убогий - ліпший, ніж брехун.
23 Господній острах - життєдайний: | насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
24 Ледачий запускає свою руку в миску, | та тяжко йому її до рота донести.
25 Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; | коли розумного скартати, він набереться знання.
26 Хто обдирає батька й проганяє матір, | той син ганебний, безсоромний.
27 Кинь, сину, слухати науку, | що відводить від слів розумних.
28 Лукавий свідок глузує з правосуддя, | а уста грішників пожирають беззаконня.
29 Готові на насмішників дрюки, | і на спину дурних - удари.