Приповісті

Розділ: 17

Ліпше шматок хліба та мир до нього, | ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
2 Розумний слуга старшує над ганебним сином, | - з братами він розділить спадщину.
3 Як горно срібло, а вогонь золото, | так Господь випробовує серце.
4 Злочинець уважний на згубну мову, | а брехун прислухається до лукавого язика.
5 Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; | і хто нещастю радий, той не уникне кари.
6 Вінець старих людей - сини синів; | слава ж дітей - їхні батьки.
7 Не личить дурневі наказуюча мова, | тим менше князеві - уста брехливі.
8 Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: | куди б не обернувсь він, матиме щастя.
9 Хто провину покриває - той любови шукає; | хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
10 Більше картання проймає розумного, | аніж дурного сто ударів.
11 Лихий шукає тільки заколоту, | тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
12 Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, | аніж на дурня, коли він шаліє.
13 Хто за добро злом платить, | від хати того зло не відійде.
14 Почати сварку - немов випустити воду: | покинь спір, заки зчиниться сварка.
15 І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, | обидва вони огидні Господеві.
16 Навіщо гроші в руках дурня? | Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
17 Друг любить протягом усього часу; | він братом буде, коли спаде нещастя.
18 Не має глузду той, хто зобов'язується | і дає запоруку перед ближнім.
19 Хто любить рани, той любить сварку; | а хто нахабний, той занепаду шукає.
20 Підступне серце добра не знаходить; | язик лукавий у біду потрапляє.
21 Хто народжує дурня - собі на журбу народжує; | тим то батько дурного радощів не знає.
22 Веселе серце - ліки добрі; | а дух прибитий висушує й кості.
23 Гостинці з пазухи бере безбожний, | щоб скривити стежки правосуддя.
24 Мудрість у розумного перед очима, | дурного ж очі на край землі несуться.
25 Безумний син своєму батькові досада, | і гіркота тій, що його вродила.
26 Карати справедливого не добре, | як і бити благородного за правоту.
27 Хто в словах здержливий, той має знання, | і розумний той, у кого кров холодна.
28 І дурень, як мовчить, здається мудрим, | і розважливим, як стулить губи.