Йова

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

0:00
0:00

-Reset+

Глава: 6

1 Заговорив Іов і мовив:
2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.
17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! –
24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого - на вітер!
27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»