Йова

Розділ: 3

Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
2 Він почав говорити й мовив:
3 «Нехай загине день, коли я народився | і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
4 Той день хай стане тьмою, | хай Бог з висоти не згадує про нього, | нехай світло не сяє над ним,
5 нехай його перекреслить тьма й тінь чорна, | нехай над ним повисне хмара, | нехай густий туман його збентежить.
6 А ніч оту хай ухопить темрява, | нехай не лічиться з днями року, | у місяців число нехай не входить!
7 Та ніч нехай буде безплідна, | радість до неї хай не завітає.
8 Хай проклянуть її ті, що проклинають день, | ті, що готові розбудити Левіятана.
9 Нехай померхнуть зорі її світанку, | нехай чекає світла, та даремно, | нехай повік зорі не бачить,
10 тому що не замкнула | дверей мені в утробі | й горя від очей моїх не скрила.
11 Чому, вже у лоні матері, не вмер я, | як вийшов з утроби, не загинув?
12 Навіщо прийняли мене коліна? | Навіщо було мені ссати груди?
13 Тепер лежав би, спочивав би я, | спав би й мав би спокій
14 з царями й радниками краю, | які споруджують собі могили;
15 або з князями, що мають золота багато | і що наповнюють свої палати сріблом;
16 і не було б мене, як закопаного викидня, | чи як немовляток, що не бачили світу.
17 Там не шаліють більше злочинці, | там спочивають знеможені,
18 там же спокійні в'язні, | не чують крику посіпаки.
19 Малий, великий, там вони обидва, | і раб від свого пана вільний.
20 Пощо дає він світло бідоласі, | і життя тим, яким на серці гірко?
21 Тим, що виглядають смерти, а її немає, | тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
22 тим, що радіють без міри, | веселяться, коли знайдуть домовину!
23 Людині, що її дорога закрита, | що її Бог огородив навколо?
24 Зідхання стало мені хлібом, | як вода, линуть мої скарги,
25 бо страх, якого я побоювався, напав на мене, | і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
26 Нема мені ні миру, ні спокою, | нема відради, прийшов на мене клопіт.»