Йова

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

0:00
0:00

-Reset+

Глава: 37

1 «Тому й здрігнулося моє серце | і зрушилось із свого місця!
2 Слухайте, слухайте гомін його голосу | і грюкіт, що з уст його виходить.
3 Під усім небом він його розпросторює, | і блискавка його аж до кінців землі сягає.
4 Позаду нього реве голос; | Бог гримить голосом величним | і блискавиць своїх не зупиняє, | коли лунає голос його.
5 Бог своїм голосом гримить предивно, | творить діла великі, нам незбагненні!
6 Він каже снігові: Падай на землю! | Великим зливам: Лийте чимдуж!
7 Кожній людині кладе печать на руку, | щоб усі, кого створив він, те могли знати.
8 Звір утікає у свій сховок, | сидить у своїх барлогах.
9 З півдня буревій надходить, | є холод із півночі.
10 Від Божого подуву лід береться, | й поверхня вод твердіє.
11 Він хмари вогкістю вантажить, | і оболок розпускає його світло,
12 що колами кружляє | і крутиться згідно з його наміром, | виконуючи все, що він йому накаже, | на овиді земного кругу;
13 воно виконує його волю чи то як кару, | чи як милосердя.
14 Слухай же це, Іове! | Стань і роздумуй про дивні діла Божі.
15 Чи знаєш, як Бог їм повеліває, | як його хмара блискає світлом?
16 Чи розумієш рівновагу хмари, | чудні діла Найзвершенішого у знанні?
17 Коли нагріється твоя одежа, | коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, -
18 чи міг би ти з ним нап'ясти небо | тверде, мов дзеркало, вилите?
19 Навчи нас, що маємо йому сказати, | і не сперечатимемось більш, бо справа темна.
20 Чи буде йому звіщено, як я говорю? | Чи як хто скаже що, дійде до нього?
21 Та й тепер не видно було світла, | хмари його затьмили, | але повіяв вітер і їх геть розвіяв,
22 і надійшло з півночі золотисте сяйво. | Навкруги Бога страшна велич!
23 Всесильний! Не можем його осягнути! | Великий силою і правом, | повний правоти - не утискає.
24 Тому й бояться його люди, | він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»