Йова

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

0:00
0:00

-Reset+

Глава: 24

1 «Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?
2 Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.
3 Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.
4 Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.
5 Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі - немає дітям хліба.
6 Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.
7 Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.
8 В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!
9 Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.
10 Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.
11 Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.
12 З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!
13 Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.
14 Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.
15 Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.
16 В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.
17 Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.
18 Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.
19 Посуха й спека пожирає сніжну воду - | так грішника Шеол хапає.
20 Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім'я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.
21 Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!
22 Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.
23 Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.
24 Вони ледь-ледь піднесуться, - і вже в'януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів'ялих.
25 А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»