Йова

Глава: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

0:00
0:00

-Reset+

Глава: 13

1 «Усе це бачило моє око, | вухо моє це чуло й зрозуміло.
2 Що ви знаєте, я також знаю, | нічим я від вас не гірший.
3 Та я бажаю говорити з Всемогутнім, | я хочу на прю з Богом стати.
4 Щождо вас, то ви архимники, | нездатні лікарі - усі ви!
5 Коли б то ви уже замовкли! | Це була б ваша мудрість.
6 Слухайте ж, прошу, мою скаргу, | на оборону моїх уст уважайте.
7 Чи задля Бога верзтимете неправду? | Чи ради нього будете плести облуду?
8 Чи хочете за ним тягнути? | Змагатися за Бога?
9 Хіба на добре воно вийде, якщо він вивідати вас захоче? | Чи ж можна з нього глузувати, як то люди з людей глузують?
10 Він покарає вас напевне, | коли ви потайки тягтимете за кимось.
11 Чи ж його велич вас не страхає, | страх перед ним на вас не нападає?
12 Ваші гадання - думки з попелу, | і відповіді ваші - відповіді з глини.
13 Замовчіть передо мною, я буду говорити, | хоч би й що мені сталось.
14 Я візьму моє тіло собі в зуби, | покладу мою душу собі в руку.
15 Навіть коли захочете мене вбити, я не здригнуся; | однак, мої вчинки перед ним я боронитиму.
16 Це, зрештою, було б моїм рятунком, | бо перед ним не смів би з'явитись нечестивий.
17 Слухайте уважно моє слово, | моя наука нехай увійде у ваші вуха.
18 Ось я готую мою справу; | я знаю, що я маю слушність!
19 Хто захоче сперечатися зо мною? | Я зараз же замовкну, готовий умерти.
20 Двох речей тільки не чини зо мною, | тоді я не ховатимусь від тебе!
21 Одверни від мене твою руку, | і нехай страх твій мене не жахає!
22 І тоді клич, і я відповідатиму; | або я буду говорити, а ти мені відказуй.
23 Скільки переступів та гріхів у мене? | Вкажи мені переступ мій і гріх мій!
24 Чому ховаєш вид твій | і за ворога мене вважаєш?
25 Хочеш злякати зірваний листочок | і за билинкою сухою гнатись?
26 Пишеш на мене гіркий засуд | і гріхи молодости моєї мені закидаєш;
27 заковуєш у колоди мої ноги, | стежки мої всі пильно назираєш, | і сліди ніг моїх рисуєш.
28 Та я марнію, немов дерево трухляве, | немов одежа, що її міль переїла.»