Єремії

Розділ: 50

Слово, що Господь сказав через пророка Єремію про Вавилон і про халдейську землю:
2 «Звістіте між народами і розголосіте! Нічого не ховайте, говоріте: Вавилон здобуто, Бел осоромився, Меродах лежить розбитий. Осоромилися його кумири, лежать розбиті його боввани.
3 Бо з півночі вирушить народ проти нього, і його землю оберне на пустиню. Ніхто не буде в ньому жити, ані людина, ані скотина, - усе біжить, утікає.
4 За тих днів і за того часу, - слово Господнє, - прийдуть сини Ізраїля вкупі з синами Юди і, йдучи, будуть плакати й шукати Господа, Бога свого.
5 Вони запитуватимуть про Сіон, обернуть туди свої обличчя: Ходімо, з'єднаймося з Господом союзом вічним, незабутнім!
6 Вівці заблукані був народ мій, їхні пастирі збивали їх з дороги, присилувавши їх блукати горами; з гори на пагірок вони блукали, забувши про свою кошару.
7 Усі, що їх зустрічали, жерли їх, а вороги їхні говорили: Ми невинні, бо вони згрішили перед Господом, правдивим пасовиськом, Господом, надією батьків їхніх!
8 Утікайте з-посеред Вавилону, виходьте із землі халдеїв, то й будете, мов козли посеред отари.
9 Ось бо я підійму й приведу проти Вавилону силу великих народів із північної землі. І вони вишикуються навпроти нього й здобудуть його. Стріли у них, як у вишколеного воїна, не повертаються марно.
10 Халдея стане здобиччю, усі її грабіжники наситяться, - слово Господнє.
11 Радуйтеся й веселіться, грабіжники моєї спадщини! Скачте, мов теля на луці! Неначе жеребці іржіте!
12 Засоромилась вельми ваша мати, почервоніла та, що вас породила. Ось вона остання між народами -пустиня, посуха, дике поле.
13 З-за Господнього гніву вона обезлюдніє й уся опустіє. Кожен, хто йтиме через Вавилон, буде, здивований, посвистувати, позираючи на всі його рани.
14 Ставайте у бойові лави навкруги Вавилону, всі, а ви, лучники стріляйте проти нього! Не жалуйте стріл, бо він згрішив перед Господом!
15 Підійміте з усіх боків бойовий крик проти нього. Він підіймає руки угору, валяться його башти, падають його мури, бо це відплата Господня здійснюється на ньому! Як він чинив, так і ви з ним чиніте!
16 Вигубіть з Вавилону того, хто сіє, і того, що під час жнив бере серп. Перед мечем смертельним кожний нехай повернеться до свого люду, кожний нехай у свій край тікає.
17 Вівця заблукана - Ізраїль, за нею гнались леви. Перш об'їдав його цар асирійський, а потім Навуходоносор, цар вавилонський, потрощив йому кості.
18 Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Я покараю царя вавилонського і його землю, як покарав царя асирійського.
19 Я приведу назад Ізраїля на його пасовисько, і він буде пастися на Кармелі й Башані, та й насититься на Ефраїмових горах і в Гілеаді.
20 За тих днів і того часу, - слово Господнє, - шукатимуть провину Ізраїля, та її більш не буде; і гріхів Юди, - але їх не знайдуть, бо я прощу тим, кого зоставлю живими.
21 Виступай проти країни Мератаїм, іди проти неї та проти мешканців Пекоду. Пустош, вигублюй їх, - слово Господнє, - чини усе, що я тобі заповідав!
22 Гримить війна рже в країні! Страшний розгром!
23 Як же зломився, як потрощився молот усього світу? Як поміж народами Вавилон учинився страхіттям?
24 Розставлено на тебе сіті, і ти впіймався, Вавилоне! А ти бо про те й не думав! Тебе знайшли й схопили, бо ти на Господа йшов війною.
25 Господь відчинив свій склад зброї і повиносив знаряддя гніву свого, бо і в Господа сил є діло в землі Халдейській.
26 Рушайте проти нього з крайніх окраїн, повідчиняйте його клуні. Зберіть його докупи, немов снопи, вигубіть його дощенту, хай не зостанеться з нього і нащадка.
27 Позарізуйте усіх його бичків; нехай ідуть під ніж. Горе їм! Настав бо день їхній, час їхньої кари!
28 Голос утікачів і тих, що врятувались із вавилонської землі, щоб оповістити на Сіоні про відплату Господа, Бога нашого, про воздання за його святиню.
29 Поскликайте проти Вавилону лучників, усіх тих, що напинають лука. Обложіть його довкола, щоб ніхто не врятувавсь із нього. Одплатіть йому по заслузі. Усе, як він чинив, так йому чиніте, бо він устав зухвало проти Господа, проти Ізраїлевого Святого.
30 Тим то юнаки його поляжуть на його майданах, і всі його вояки того дня загинуть, - слово Господнє.
31 Ось я проти тебе, зухвальцю, -слово Господа, Бога сил, - прийшов бо день твій, час твоєї кари.
32 Спотикнеться й впаде зухвалець, і нікому його підняти. Я підпалю вогнем його міста, і він пожере всі його околиці.»
33 Так говорить Господь сил: «Пригнічено синів Ізраїля та синів Юди. Усі ті, що позаймали їх у полон, тримають їх і затялись їх не випустити.
34 Та визволитель їхній потужний - Господь сил його ім'я. Він розгляне їхню справу, щоб утихомирити землю і занепокоїти мешканців вавилонських.
35 Меч на халдеїв, - слово Господнє, - і на мешканців вавилонських, і на князів його, і на його мудрих!
36 Меч на його ворожбитів, нехай збожеволіють! Меч на його вояків, нехай сторопіють!
37 Меч на його коней та його колісниці, і на всі мішані народи посеред нього, нехай, немов ті жінки, стануть! Меч на його скарби, нехай їх розграбують!
38 Меч на його води, нехай повисихають! Бо він - земля кумирів, разом з опудалами вони подуріли!
39 Тому й оселяться там дикі звірі з шакалами, і житимуть там струсі. Ніхто не оселиться у нім повіки. Ніхто не буде жити у нім від роду й до роду.
40 Як Бог зруйнував Содом і Гомору з сусідніми містами, - слово Господнє, - ніхто не буде більш і там жити, ніякий чоловік там перебувати.
41 Ось народ надходить із півночі, народ великий і царі численні виринають із крайніх закутин світу.
42 В руках у них луки й списи, жорстокі вони й немилосердні, ревуть, як море; мчать на конях, готові, як один, до бою на тебе, дочко вавилонська.
43 Довідався про них цар вавилонський, охляли у нього руки, смуток його обняв, муки - як породіллю.
44 Ось він, немов той лев, виходить із чагарів йорданських на зелені луки. Але вмить я прожену його звідти і поставлю там мого вибранця. Бо хто мені рівня? Хто мене на суд покличе? Та й де той пастир, що встоявся б проти мене?
45 Тому то слухайте Господню постанову, що він ухвалив проти Вавилону, і задуми, що він намислив на Халдейську землю: навіть найменших з отари геть потягнуть, над тим здивується їхнє пасовисько.
46 Від галасу при здобутті Вавилону земля здригнулась, і зойк над ним проміж народами лунає.»