Перше послання до Корінтян

Розділ: 2

Та я, коли прийшов до вас, брати, - не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю.
2 Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп'ятого.
3 Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів;
4 слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили,
5 щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій.
6 Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, - не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають;
7 але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;
8 її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави,
9 але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
10 Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
11 Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого.
12 Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога;
13 про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи.
14 Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється.
15 Духовна ж - судить усе, а її ніхто не судить.
16 «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий.