Захарія

Розділ: 11

Відчини твої ворота, о Ливане, щоб вогонь міг пожирати твої кедри!
2 Стогни, о кипарисе, бо кедр повалився, - спустошено могутніх. Стогніть, дуби башанські, бо повалився ліс непрохідний.
3 Чути пастухів ридання, бо спустошено їхні славні пасовиська. Чути рик левенят, бо спустошено красу Йордану.
4 Так говорить Господь, Бог мій: «Паси овець, призначених на заріз:
5 ті, що їх купують, безкарно убивають; ті ж, що продають їх, кажуть: Благословен Господь! Я розбагатів! - і їхні власні пастухи не жалують їх.
6 Я бо не буду жалувати більше мешканців країни, -слово Господнє. Ось я видам людей, кожного в руки ближнього свого та в руки царя свого, й вони спустошать землю, і я їх не визволю з руки їхньої.»
7 І я почав пасти овець, призначених на заріз - найнужденніші з отари. Я взяв собі дві палиці: одну назвав я Ласка, а другу Пов'язь, і я почав пасти овець.
8 І я відкинув трьох пастухів в один місяць, бо моя душа втратила терпеливість із ними, та й їхня душа теж мною бридилась.
9 І я сказав: «Не буду більш пасти вас! Те, що вмирає, нехай умирає; що має загинути, нехай гине, а ті, що зостаються, нехай м'ясо одне одного пожирають.»
10 Потім узяв я мою палицю, Ласку, й поламав її, щоб поламати мій союз, що я заключив був з усіма народами.
11 І він був поламаний того дня, і найнужденніші з отари, що наглядали за мною, зрозуміли справді, що це було слово Господнє.
12 І я сказав їм: «Коли ваша ласка, дайте мені мою плату, а коли ні, то лишіть.» І вони відважили мені мою плату - тридцять срібних.
13 Але Господь сказав мені: «Кинь її до скарбниці, ту дорогу ціну, за яку вони мене оцінили.» І взяв я тридцять срібних і вкинув у дім Господній, у скарбницю.
14 Потім поламав я другу палицю, Пов'язь, щоб розірвати братерство між Юдою та Ізраїлем.
15 І сказав Господь до мене: «Візьми собі ще знаряддя дурного пастуха.
16 Ось бо я поставлю над цією країною пастуха. Про тих, що пропали, він не буде дбати; молодих він не буде шукати; ушкоджених він не буде лікувати, за втомлених не буде дбати, а буде їсти м'ясо ситих і ратиці в них виривати.
17 Горе ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на його рамено й на його праве око! Його рамено зовсім усохне, а праве око зовсім осліпне!»