1 Хроніки

Розділ: 12

Ось ті, що прийшли до Давида в Ціклаг, де він ще мусів був ховатись від Саула, сина Кіша. Вони були з тих вояків, що допомагали йому на війні.
2 То були лучники; правою й лівою рукою кидали каміння й стріляли з лука; вони були з одноплемінників Саула, з веніяминян:
3 головний був Ахієзер; по ньому Йоас син Шемаа з Гівеа; Єзієл та Пелет сини Азмавета; Бераха та Єгу з Анатоту;
4 Ішмая з Гівеа, відважний з-поміж тридцятьох і над тридцятьма;
5 Єремія, Яхзіел, Йоханан, Йозавад з Гедери;
6 Елузай, Єрімот, Беалія, Шемарія та Шефатія з Харуфу;
7 Елкана, Їшія, Азарел, Йоезер та Йошовам, корахії;
8 Йоела та Завадія сини Єрохама з Гедору.
9 З гадіїв перейшли до Давида у сховище в пустині відважні вояки, мужі, здатні до бою, озброєні щитом та списом, з виду, як леви, прудкі, як газелі на горах.
10 Перший Езер, другий Овдія, третій Еліяв;
11 четвертий Мішманна, п'ятий Єремія,
12 шостий Аттай, сьомий Елієл,
13 восьмий Йоханан, дев'ятий Елзавад,
14 десятий Єремія, одинадцятий Махбанай.
15 Оці з синів Гада були начальниками над військом; один з них, якщо малий, то орудував сотнею; а як великий, то тисячею.
16 То вони переправились через Йордан першого місяця, саме коли він затоплює береги, і порозганяли усіх, що жили по долинах на схід і на захід.
17 Із синів Веніямина та Юди прийшли також деякі у сховок до Давида.
18 Давид вийшов їм назустріч і мовив до них, кажучи: “Коли ви з миром прийшли до мене, щоб мені допомагати, то моє серце буде одне з вашим; коли ж на те, щоб видати мене моїм ворогам, хоч мої руки й чисті від несправедливости, - то нехай Бог батьків наших вгляне й розсудить!”
19 Тоді зійшов дух на Амасая, що був головою над тридцятьма: “Твої ми, Давиде! З тобою, сину Єссея! Мир тобі, мир! Мир тим, що тобі допомагають, бо тобі допомагає Бог твій.” Давид прийняв їх і поставив на чолі відділу.
20 З манассіян деякі теж перейшли до Давида, тоді як він ішов з філістимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, бо філістимлянські князі, порадившись, відіслали його, кажучи: “Як він пристане до свого пана Саула, то це впаде на наші голови.”
21 А як він повернувся в Ціклаг, тоді пристали до нього з манассіян: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Йозавад, Елігу та Цілтай, тисячники в манассіян.
22 Вони допомогли Давидові проти ватаг; бо всі вони були хоробрі вояки й стали потім начальниками у війську.
23 Так день-у-день приходили до Давида на допомогу, аж його військо стало великим, як військо Боже.
24 Ось число військових відділів, озброєних до битви, що прийшли були до Давида в Хеврон, щоб передати йому царство Саула, за Господнім словом.
25 Із синів Юди, що носили щит та спис, було 6 800 готових до війни.
26 Із синів Симеона, 7 100 відважних у битві вояків.
27 Із синів Леві - 4 600 (усіх).
28 І Єгояда, князь дому Арона, та 3 700 із ним,
29 і Цадок сміливий юнак, і дім його батька - 22 начальники.
30 Із синів Веніямина, родичів Саула - 3 000; але ще до того часу більшість із них були вірно віддані домові Саула.
31 Із синів Ефраїма - 20 800 хоробрих вояків, славних мужів у їхніх батьківських домах.
32 Із половини коліна Манассії - 18 000, що були призначені поіменно, щоб прийшли настановити Давида царем.
33 Із синів Іссахара, що вміли вгадати час і знали, що (й коли) мав чинити Ізраїль - 200 начальників, а всі брати їхні слухали їхніх наказів.
34 З коліна Завулона, готових виступити до бою, озброєних до битви всякою військовою зброєю - 50 000, що однодушно вишиковувались у бойові лави.
35 З коліна Нафталі - 1 000 начальників, а з ними 37 000 із щитами та списами.
36 З коліна Дана - 28 600 готових до війни.
37 З коліна Ашера - 40 000 готових виступити на війну й озброєних до бою.
38 А з-за Йордану, з коліна Рувима, з коліна Гада й з половини коліна Манассії - 120 000, з усякою військовою зброєю.
39 Усі ці військові мужі, звиклі вишиковуватись до бою, прийшли в Хеврон із щирим серцем, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й уся решта Ізраїля була однодушна, щоб настановити Давида царем.
40 Пробули вони там у Давида три дні, їли й пили, бо їхні брати наготували всього для них.
41 Та й ті, що були їм близькі, аж до Іссахара, Завулона та Нафталі, привозили харчів на ослах та на верблюдах, на мулах та на волах, щоб було що їсти: муки, фіґових пляцків, родзинок, вина та оливи, і силу товару та овець, бо в Ізраїлі була радість.